Растим маленького патриота

Дидактическая игра по патриотическому воспитанию " Мая Радзіма Беларусь"

Конкурс рисунков "Что я знаю о войне?"

Мероприятие по популяризации символов РБ 

Беларускія гульні

 

 Пярсцёнак

Якія граюць стаяць па крузе, трымаюць рукі наперадзе лодачкай.Выбіраецца адзін вядучы. У руках у вядучага ляжыць невялікі бліскучы прадмет (гэта можа быць колца, фанцік з фальгі). Вядучы ідзе па крузе і кожнаму як быццам кладзе колца ў рукі. Пры гэтым ен кажа:

Вось па крузе я іду,

Усім пярсценачак кладу,

Мацней ручкі заціскайце

Да глядзіце, не зявайце.

Аднаму з дзяцей ен незаўважна кладзе колца, а потым выходзіць з кола і кажа: «Пярсценачак, пярсценачак, выйдзі на ганачак!» Той, у якога ў ладошках апынецца колца, выбягае, а дзеці павінны пастарацца затрымаць яго, не выпусціць з круга.

Правілы гульні. Пасля слоў: «Пярсценачак, пярсценачак, выйдзі на ганачак!»— усе гульцы павінны паспець хутка ўзяцца за рукі, каб не выпусціць гульца з колцам у руцэ з круга.

   У Мазаля

Удзельнікі гульні выбіраюць Мазаля. Усе астатнія адыходзяць ад Мазаля і дамаўляюцца, што будуць яму паказваць, пасля чаго ідуць да Мазалю і кажуць:

 — Здравствуй, дедушка Мазаль —

З дліннай белай барадой,

 З чорнымі вачамі, з белымі вусамі!

 — Дзеткі, дзеткі! Дзе вы былі?

Дзе вы былі? Што рабілі?

 — Дзе мы былі, вам не скажам,

 Што рабілі — пакажам!

Усе робяць тыя руху, аб якіх дамовіліся загадзя. Калі дзед Мазоль адгадае, якія граюць разбягаюцца, а дзед ловіць іх.

Правілы гульні. Дзед Мазаль выбірае сабе на замену самага хуткага і спрытнага гульца.

  Рэдзькі

Пан стаіць дзе-небудзь удалечыні, а гаспадар застаецца з редьками. Рэдзькі садзяцца на траву адна за іншы, абхапіўшы абедзвюма рукамі таго, хто сядзіць наперадзе. Яны спяваюць:

 Мы на градачцы сядзім,

Ды на сонейка глядзім!

Мы ядзім, сядзім, сядзім!

Мы глядзім, глядім, глядзім!

А гаспадар перад градкамі пахаджвае. Раптам здалек чуецца:

Дзінь-дзілінь!

Дзінь-дзілінь!

Дзінь-дзілінь!

Гэта пан на кані (на палачцы) верхам едзе. Ен пад'язджае да градцы, аб'язджае яе два-тры разы, потым спыняецца і пытаецца: «Ці дома хазяін?» Гаспадар адказвае: «Дома! А хто там?» Пан кажа: «Сам пан!» Гаспадар пытаецца: «Што табе трэба?» Пан кажа:

Мая пані на печы ляжала.

Звалілася з печы,

Пабіла плечы.

Вохае, уздыхае —

Рэдзькі жадае.

Дай мне рэдзькі!

Хозяин отвечает:

Рэдзька яшчэ маленькая:

З курыную галоўку.

Прыязджай заўтра!

Пан паехаў дадому. Праз некаторы час ен зноў прыязджае да гародзе і пытаецца тое ж самае. Гаспадар глянуў на градку і кажа:

Рэдзька яшчэ маленькая:

З гусіную  галоўку.

Прыязджай заўтра, тады дам!

Пан паскакаў назад. Праз некаторы час зноў прыязджае і кажа тое ж самае. Гаспадар адказвае: «Цяпер мая рэдзька вырасла з конскую галоўку!» Пан пытаецца: «А можна вырваць рэдзьку?» Гаспадар кажа: «Можна! Цягні сам, якую хочаш!» Пан падыходзіць да рэдзьцы і тузае тую, якая сядзіць апошняй. А рэдзька моцна сядзіць ды пасмейваецца над ім:

Ножкі ў пана таненькія,

Ручкі ў пана слабенькія!

Пан паскакаў назад. Праз некаторы час зноў прыязджае і кажа тое ж самае. Гаспадар адказвае: «Цяпер мая рэдзька вырасла з конскую галоўку!» Пан усе тузае, а выдраць няма сілы. А рэдзькі з гаспадаром над ім пасмейваюцца, прамаўляючы тыя ж словы.

Нарэшце, пан натужыўся, злаўчыўся, вырваў рэдзьку і адвеў туды, дзе стаіць яго конь. Потым падыходзіць да гаспадара і зноў пытаецца: «А можна мне яшчэ рэдзьку?» «Можна, цягні!» — дазваляе гаспадар. Пан сам выдраць не можа і кліча першую рэдзьку. Пачынаюць яны разам цягнуць. Выцягнулі яшчэ адну! Потым яны сталі выцягваць усе рэдзькі па чарзе. І кожная рэдзька, якую ен з градкі выдернет, становіцца за папярэднімі редьками гуськом. Так працягваецца да таго часу, пакуль на градцы нічога не застанецца. Пан сядае на каня і едзе разам з редьками.

Правілы гульні. Выдзіраць рэдзьку можна толькі з дазволу гаспадара.

Вожык і  мышы

  Усе дзеці разам з гульцамі-мышамі становяцца ў круг. Вожык—у цэнтры круга. Па сігнале ўсе ідуць направа, вожык — налева. Гульцы прамаўляюць словы: Бяжыць вожык — тупу-тупы, Увесь калючы, гостры зуб! Вожык-вожык, ты куды? Пекла якой бяжыш бяды? Пасля гэтых слоў усе спыняюцца. Па сігнале да вожыку падыходзіць адзін гулец і кажа:

Вожык ножкамі туп-туп!

Вожык глазкамі  луп-луп!

Чуе вожык — усюды ціш,

Чу!.. Скрабецца ў лісце мыш!

Вожык імітуе руху: асцярожна ходзіць, прыслухоўваецца. Мышы ў гэты час бегаюць па-за кругам. Вядучы кажа:

Бяжы, бяжы, вожык,

Не шкадуй ты ножак,

Ты лаві сабе мышэй,

Не лаві нашых дзяцей!

Мышкі бегаюць па крузе, подбегам і за круг. Вожык іх ловіць (пятнает).

Гульцы хутка прысядаюць і апускаюць рукі. Мышка злоўленая: яна ў пастцы. Такім чынам, гульня паўтараецца некалькі разоў.

Правілы гульні. Усе дзейнічаюць дакладна ў адпаведнасці з тэкстам. Вожык пятнает мышэй, злегку крануўшы іх рукой. Запятнанная мышка адразу выходзіць з гульні.

 Запляціся, пляцень!

Якія граюць дзеляцца на дзве роўныя па сілах каманды — зайцы і тын. Малююць дзве паралельныя лініі — калідор шырыней 10— 15 см. Гульцы-тын, узяўшыся за рукі, становяцца ў цэнтры калідора, а зайцы — на адным з канцоў пляцоўкі. Дзеці-плот чытаюць:

 Заяц, заяц не хадзі,

Ў  гародзе не блудзі!

Пляцень, заплятайся,

Зайцы лезуць, спасайся!

Пры апошнім слове зайцы бягуць да плетню і імкнуцца разарваць яго ці праскочыць пад рукамі гульцоў. Зайцы, якія праскочылі, збіраюцца на іншым канцы калідора, а тым, каго затрымалі, кажуць: «Ідзі назад, у лес, асінку пагрызі!» І яны выбываюць з гульні. Дзеці-плот паварочваюцца тварам да зайцам і чытаюць:

У лес заяц паскакаў,

Нас пляцень уратаваў.

Гульня паўтараецца, пакуль не переловят ўсіх зайцоў. Пасля гэтага мяняюцца ролямі.

Правілы гульні. Перамагае тая група, якая переловит ўсіх зайцоў пры меншай колькасці запеваў.

Ліскі     

Якія граюць па дамоўленасці або па лесаванні выбіраюць ліса — вядучага і, построившись ў круг дыяметрам 10-20 м, кладуць каля сябе лісок. Ліс падыходзіць да аднаго з якія граюць і кажа:

 — Дзе быў?

— У лесе.

— Каго злавіў?

— Ліску.

— Аддай ліску маю.

— За так не аддаю.

— А за што — скажы сам.

— Як абгоніш, дык аддам.

Пасля гэтага яны бягуць у супрацьлеглыя бакі па крузе. Гаспадаром ліскі становіцца той, хто зойме свабоднае месца ў крузе, лісам — гулец, які застаўся.

Жмуркі

Усе ідуць, прыскокваючы і напяваючы якую-небудзь песеньку, і вядуць гульца-ката з завязанымі вачыма. Як прывядуць да дзвярэй, ставяць яго на парог і загадваюць узяцца за ручку, а потым усе разам (хорам) нараспеў распачынаюць такую гаворку з катом:

 — Кот, кот! На чым стаіш?

— На дубе!

— За што трымаешся?

— За сук!

— Што на суку?

— Вуллі!

— Што ў вуллях?

— Мед!

— Каму  ды каму?

— Мне ды сыну майму!

— А нам што?

— Гліны на лапаце!

Тут усе пачынаюць тармасіць ката і спяваюць песеньку:

Кот, кот Апанас,

Ты лаві  тры годы нас!

Ты лаві  тры годы нас,

Не развязваючы глаз!

Як толькі праспяваюць апошнія словы, разбягаюцца ў розныя бакі. А кот Апанас прымаецца лавіць якія граюць. Усе круцяцца вакол ката, дражняць яго: то дакрануцца да яго пальцам, то пацягнуць за вопратку.

Правілы гульні. Лавіць і разбягацца можна толькі пасля слоў: «Не развязваючы вачэй!» Той, да каго дакрануліся, часова выходзіць з гульні.

 

Грушка

Якія граюць бяруцца за рукі, утвараючы круг, у сярэдзіне якога становіцца хлопчык або дзяўчынка. Гэта і будзе грушка. Усе ходзяць вакол грушкі па крузе:

 Мы пасадзім грушку —

Вось так, вось так!

Няхай наша грушка

Расце, расце

Вырастай ты, грушка,

Вось такой вышыні;

Вырастай ты, грушка,

Вось такой шырыні;

Вырастай ты, грушка,

Вырастай у добры час!

Патанцуй, Марылька,

Пакружыся ты для нас!

А мы гэту грушку

Усе шчыпаць будзем.

Ад нашай Марылькі

Уцякаць будзем!

Грушка ў сярэдзіне круга павінна рабіць усе тое, аб чым спяваецца ў песні: танцаваць, кружыцца. На словы «Вось такой вышыні» дзеці паднімаюць рукі ўверх, а на словы «Вось такой шырыні» разводзяць іх у бакі. Калі спяваюць: «А мы гэту грушку усе шчыпаць будзем», усе набліжаюцца да грушке, каб дакрануцца да яе, і хутка ўцякаюць, а грушка ловіць каго-небудзь.

Правілы гульні. Усе гульнявыя дзеянні павінны быць дакладна ўзгодненыя са словамі.

Лясь, лясь, уцякай!

Якія граюць ходзяць па пляцоўцы — збіраюць на лузе кветкі, плятуць вянкі, ловяць матылькоў і г. д. Некалькі дзяцей выконваюць ролю конікаў, якія ў баку скубуць траўку. На словы вядучага:

 — Лясь, лясь, уцякай!

Цябе коні стопчуць.

— А я коней не баюсь,

Па дарозе пракачусь!

Некалькі гульцоў пачынаюць скакаць на палачках, пераймаючы конікам і імкнучыся злавіць дзяцей, якія гулялі на лузе.

Правілы гульні. Ўцякаць можна толькі пасля слова прокачусь. Той дзіця, якога дагоніць конік, на час выбывае з гульні.

Мароз

З дапамогай лічылкі выбіраецца Дзед Мароз.

Ты зялёны, ты чырвоны,

ты ў футры, ў кажусе,

У цябе сіні нос,

гэтя ты, Дзед Мароз!

Усе дзеці разбягаюцца, а Дзед Мароз стараецца дакрануцца да любога гульца і замарозіць яго. Замарожаны стаіць нерухома ў любой позе. 

Правілы гульні. Разбягацца можна толькі пасля заканчэння лічылкі. У момант замаразкі можна прыняць любую позу. Выйграе той, хто ні разу не трапіўся Дзеду Марозу.

Лянок

На зямлі малююць гурткі - гнязда, якіх на два-тры менш, чым гульцоў.Усе становяцца ў круг, бяруцца за рукі. Вядучы у коле робіць розныя руху, усё паўтараюць іх. 

Па камандзе "саджаць лён» гульцы займаюць гнязда, а хто не зойме гняздо, лічыцца «пасаджаным»: яго садзяць у гняздо да канца гульні.

 Правілы гульні. Перамагае той, хто зойме апошняе свабоднае гняздо.

Іванка

На зямлі малююць круг дыяметрам 5-10 м.Гэта лес, а ў сярэдзіне квадрацік - дом лесавіка. У квадрат змяшчаюць Іванку і выбіраюць лесавіка. Астатнія - лебедзі. Лебедзі, залятаючы ў лес, спрабуюць забраць Іванку, а лесавік - злавіць лебедзяў рукой або дакрануцца да іх дубчыкам. Лебедзь, якому атрымоўваецца вывесці з лесу Іванку, сам становіцца лесавік, і гульня пачынаецца спачатку. Правілы гульні. Забягаць у дом лесавіка нельга. Злоўленыя лебедзі выбываюць з гульні да змены роляў. Лесавік не мае права выходзіць з лесу і ўвесь час стаяць каля дома, ён павінен рухацца па пляцоўцы.

свернуть

Беларускія святы і абрады

СВЯТЫ  сукупнасць звычаяў і абрадаў. Узніклі ў першабытнам грамадстве. Былі звязаны з каляндарным (гуканне выясны, грамніцы) ці зямельнымі цыкламі. Падзяляюцца на рэлігійныя, сінкрэтычныя і безрэлігійныя. Рэлігійныя святы – царкоўныя, у прыватрасці хрысціянскія (раство Хрыстова). Сінкрэтычнымі святамі (мелі рэлігійныя і безрэлігійныя элементы) былі традыцыйныя каляндарная народныя святы (каляды, масленіца, купалле і інш.). Да безрэлігійнай часткі народных свят належылі шматлікія гульні, асабліва на каляды, масленіцу, купалле. У час народных свят спявалі народна-каляндарныя і сямейныя песні, выконвалі творы народнай харэаграфіі. У народна-каляндарных святах, асабліва ў калядах, ёсць элемент Народнага тэатра, а рэлігійныя элементы звязаны са старажытна абрадавымі дзеяннямі. Значная частка рэлігійных элементаў з'явілася пад уплывам царквы, якая да народных свят прымыкоўвала хрысціянскія (да каляд раство Хрыстова, да валачобнага свята – Вялікдзень, да купалля – свята Іаана Прадцеча). У другой палове 19 ст.- пачатку 20 ст. роля рэлігійных элементаў у народных святах паступова змяншалася. Некаторыя з іх, асабліва старыя абрадавыя дзеянні, сталі безрэлігійнымі тэатралізаванымі дзеяннямі, святочнай забавай.

АБРАДЫ – сукупнасць традыцыйных умоўных дзеянняў, што сімвалічна выражаюць і замацоўваюць адносіны людзей да прыроды і паміж сабой, іх паводзены ў важных жыццёвых сітуацыях, якія сістэматычна паўтараюцца. Абрады – састаўная частка традыцыйна-бытавой культуры народа. Утрымліваюць у сабе элементы песеннага, харэаграфічнага, драматычнага, дэкаратыўна-прыкладнога мастацтва. Зарадзіліся ў першабытным грамадстве, калі людзі імкнуліся заклінаннямі ўздзейнічаць на незразумелыя з'явы прыроды.

Абрады былі звязаны з гаспадарчай дзейнасцю, бытавымі ўмовамі, грамадскімі адносінамі і падзяляліся на каляндарна-вытворчыя (земляробчыя, паляўнічыя, жывёла гадоўчыя, рыбалоўныя), сямейна-бытавыя (вясельныя, радзіныя, пахавальныя), грамадскія і царкоўныя.

Большасць беларускіх абрадаў старажытнага паходжання ўзніклі на агульнай усходне-славянскай глебе. Старажытная абраднасць ляжыць у аснове калядавання, масленіцы, шчадравання, абрадаў купальскай ночы і інш. Многія абрады звязаны з культам продкаў (дзяды, радаўніца), расліннасці.

 

Народныя беларускiя святы  

1. Каляды (к. 25 снежня, п. 7 студзеня) Калі на Каляды прыгравае, быць зялёнаму году. Калядныя святы пачыналіся з дня Божага Нараджэння — Раства. Калі першая зорка з’яўлялася на небе, уся сям’я садзілася за стол, засланы белым абрусам, пад які клалі сена. Стравы на стале былі посныя, абавязкова варылі куццю — кашу з круп. Запаліўшы свечку і памаліўшыся, пачыналі вячэраць. З гэтага дня па сяле хадзілі калядоўшчыкі — юнакі і дзяўчаты, пераапранутыя ў цыганоў, казу, жорава, кабылу. Калядоўшчыкі спявалі песні-калядкі, скакалі пад скрыпачку і бубен, у заключэнне выконвалі велічальную песню гаспадарам дома з самымі шчодрымі пажаданнямі, а ў адказ атрымлівалі пачастункі.

2. Грамніцы, альбо Стрэчанне (к. 2 лютага, п. 15 лютага) Грамніцы — палавіна зіміцы. Свята сустрэчы зімы і лета. Якое надвор’е на Грамніцы, такая будзе і вясна. Пасля гэтага дня пачыналі рыхтавацца да работ у полі. У царкве ці касцёле асвячалі грамнічныя свечкі. Яны лічыліся ахоўнымі — гаспадар з дапамогай гэтых свечак «асвячаў» хату і ўсю гаспадарку, выпальваючы імі невялікія крыжыкі на дзвярах і варотах. Верылі, што грамнічныя свечкі ратуюць будовы ад удару маланкі. З грамнічнымі свечкамі тройчы абыходзілі свойскую жывёлу на свята Юр'я, іх запальвалі на засеўкі, з імі абыходзілі хаты на Іллю і Багача, сустракалі маладых на вяселлі, дзіцятка на радзінах, клалі ў руку нябожчыку, ішлі шукаць папараць-кветку на Купалле.

3. Сырны тыдзень, або Масленка (за 8 тыдняў да Вялікадня) Масленка, масленка, нясі сыру, масла нам, каб зімачка згасла! Старажытнае язычніцкае свята. У гэты тыдзень праводзяць зіму. Сёння Сырны тыдзень болей вядомы як Масленка. Шмат стагоддзяў у беларусаў сыр быў самым папулярным прадуктам i сiмвалiзаваў нараджэнне новага жыцця. У гэты тыдзень дзяўчаты і хлопцы ладзілі гушканне на арэлях, коўзанне з горак на санках. Верылі, што чым вышэй узляціш на арэлях, чым далей скоцішся з горкі — тым даўжэйшы будзе лён. На Масленку ласуюцца блінамі, спяваюць масленічныя песні.

4. Гуканне вясны (з 14 сакавіка) Благаславі, Божа, вясну заклікаці, лета сустракаці! Першае вясновае свята. Дзяўчаты збіраліся на ўзгорках (каб было бліжэй да неба) і спявалі вяснянкі — песні, у якіх клікалі вясну. Вадзілі карагоды, спальвалі пудзіла зімы, як на Масленку. Падчас спеваў вяснянак і гукальных карагодаў дзяўчаты падкідвалі ўверх печыва ў выглядзе птушак — жаўрукоў, кулікоў, буслоў, што павінна было, як і спевы, хутчэй выклікаць надыход вясны.

5. Саракі. 22 сакавіка, дзень, як зараз кажуць, "вясенняга раўнадзенсва". Гэты дзень лічыўся нараджэннем новага года, пачаткам абуджэння зямлі ад зімовага сну. Некалькі назваў мае ен. Найбольш распаўсюджаны - "саракі". Сення існуе некалькі тлумачэнняў, чаму менавіта так. Найбольш верагодным можна лічыць тлумачэнне, звязанае з коранем "рок" (год) - пачатак новага году. Акрамя таго, з гэтага дня пачыналі адлічваць яшчэ 40 дзен, адмечаных маразамі па начах, па заканчэнні якіх можна было пачынаць сеяць - адну з самых важных сельскагаспадарчых спраў на увесь год. Кліматычные ўмовы не дазвалялі памыліцца, пасееш рана - вымерзне, позна - высахне, і можна застацца без збожжа зімой, што было раўнаважна смерці. Таму так уважліва адносіліся нашые продкі да гэтага дню.

6. Камаедзіца. Беларускае народнае свята, звязанае з сустрэчай вясны, лічыцца праявай татэмізму. Уключае ў сябе шэсце пераапранутых з удзелам мядзведзя і святочны абед, імітуюцца звычкі жывёлы. Святкуецца 24 сакавіка перад Дабравешчаннем. Назва свята паходзіць ад камоў(літаральна: есці камы) — сушаны рэпнік, аўсяны кісель, якія лічыліся ласункам лясной істоты.

7. Дабравешчанне, або Звеставанне (к. 25 сакавіка, п.  красавіка) На Дабравешчанне дзеўка касу не пляце, а птушка гнязда не ўе. Нашы продкі лічылі, што ў гэты дзень прыходзіць вясна. Гэта свята прылёту бусла і ластаўкі. Шчасціла таму, хто ўбачыць першага бусла, які ляціць, а не стаіць. Гаспадыня падымалася раней мужа, каб выканаць абрад «развязвання сахі». Пасля абеду "гукалі вясну". Дзяўчаты збіраліся ля гумнаў і лазняў, забіраліся нават на стрэхі і спявалі вяснянкі. Разводзілі невялікія вогнішчы, вадзілі вакол іх «танкі» (карагоды). Гаспадыні пяклі печыва ў выглядзе птушак. У гэты дзень не дазвалялася працаваць.

8. Вербніца (апошняя перад Вялікаднем нядзеля) У гэты святочны дзень у царкве ці касцёле асвячалі галінкі вярбы, неслі іх дадому і злёгку сцябалі імі дамашніх, перш за ўсё дзетак, і прыгаворвалі:    

Не я б’ю, вярба б’е,

      За тыдзень — Вялікдзень.

      Будзь здароў, як вада,

         А расці, як вярба!

                                        Будзь здароў на ўвесь год!                                     

Людзі верылі, што такім чынам чалавеку перадаецца моц і прыгажосць гэтага дрэва. Частку асвечаных галінак клалі за бажніцу, утыкалі ў сцены, вокны. На працягу ўсяго года асвячоныя галінкі вярбы выкарыстоўваліся: кожная гаспадыня выганяла на Юр’я сваю карову на пашу, злёгку сцябаючы па баках галінкай, з вербачкай селянін выходзіў засяваць поле, садзіць бульбу.

Вярбная галінка была патрэбная падчас першага грому. Каб не баяцца навальніцы, імкнуліся з’есці па адной пупышцы, а затым легчы на зямлю і перакуліцца. Пачуўшы грымоты, гаспадыня запальвала грамнічную свечку, а вербныя галінкі клала на падаконнік з таго боку, адкуль насоўваліся дажджавыя хмары.

Галінкі ніколі не выкідалі, а захоўвалі да наступнай Вербніцы, каб спаліць у печы і попел рассыпаць па градках.

9. Вялікдзень. Гэтае свята лічыцца найвялікшым каляндарным святам. Яно складае выключную адметнасць, самабытнасць беларускага абрадава-святочнага каляндара.На гэта свята сутракалі Новы Год па сонечнаму календару. Святкавалася ў дзень вяснавога раўнадзенства. Потым стала перасоўным ад 4 красавіка да 8 мая. Апошняя нядзеля перад святам была Вербная нядзеля. У царкву заносілі галінкі вярбы, якія асвяшчалі святой вадой. Потым прынасілі дамоў і з'ядалі па аднаму пухірку, каб абараніцца ад маланкі, а рэшткі вярбы захоўвалі да наступнай Вербніцы.

10. Наўскі Вялікдзень. Адзначаўся ў чысты чацвер, як частка агульнакаляндарнай традыцыі ўшанавання дзядоў. Гэтае свята больш вядома пад назвай Радауніца(Ра́даніца, Ра́дуніца, Радаўні́цкія Дзяды́, На́ві Дзень) – дзень памінаньня памерлых ва ўсходніх славянаў, на які са старажытных часоў адбываліся трапэзы на магілах бацькоў і блізкіх сваякоў. Назва Наві Дзень паходзіць ад старажытна-славянскага навь – нябожчык.

Радаўніца адзначаецца праз тыдзень пасля Вялікадня, заўжды на аўторак. Спачатку ідуць памінаць блізкіх у царкву, а потым на могілкі. І хоць існуе звычай памінальнай трапэзы, у тым ліку велікоднае яйка пакідаць «для спачылых», Праваслаўная Царква не ўхваляе гэтага звычаю, паколькі лічыцца, што памерлым патрэбна толькі малітва аб упакаеньні душы і добрыя справы ў памяць пра іх.

11. Юр'я.    Юр'я – традыцыйнае свята, якое адзначаецца 6 мая (23 красавіка па старым стылі). Гэта адно з найбольш адметных святаў земляробчага календара, абстаўлена шэрагам урачыстых абрадавых дзеянняў. Свята адзначаецца ў гонар Св. Георгія Пераможцы – заступніка свойскай жывёлы і сялянскай нівы. У хрысціянскія часы ён пераняў рысы і функцыі язычніцкага бога Ярылы. Варыянты назваў свята, прысвечанага гэтаму боству — Ярылавіца, Ярылкі. Веснавы Юрай знаменаваў сабою сапраўдны пачатак вясны. Менавіта з гэтага дня, як лічылі амаль усюды, пачынае кукаваць зязюля. На Юр'е сяляне выходзілі з песнямі і ахвярнымі стравамі аглядаць свае зарунелыя палеткі. З Юр'ем звязваўся, як правіла, і першы выпас жывёлы. Адначасна з апякунствам свойскай жывёлы Юр'я лічыўся валадаром ваўкоў. У народзе ўяўлялі, што Юр'я едзе на белым кані і замыкае пашчы дзікім звярам, пасля чаго тыя менш нападаюць на скаціну. Свята было напоўнена шматлікімі абрадавымі дзеяннямі, песнямі, павер'ямі, прыкметамі апатрапеічнага і заклінальнага характару.

12. Зялёныя святкi або Сёмуха. Свята найвышейшага росквіту прыроды. Вядома пад назвай Сёмухі, Тройцы. Святкуецца гэтае свята на семым і восьмым тыдні пасля Вялікадня. Гэтае свята з'яўляецца гімнам маці-прыродзе, сімвалізуе ўласцівае канцу вясны і пачатку лета ўшанаванне зеляніны, дрэў і кветак, што знаходзяцца ў сваім росквіце. Яны – прыроднае атачэнне свята, яго вобразнасць і змест.

Некалі даўно маладыя дзяўчаты  з песнямі хадзілі ў лес. Абіралі там маладыя бярозкі і завівалі паміж сабой стужачкамі, каб атрымаліся такія ўпрыгожаныя вароцікі. Пасля праз іх праходзілі. Даследчыкі кажуць, што гэта такі архаічны сімвал таго, што жанчына ўступае ў шлюбны ўзрост і тым яднаецца з прыродай, паказвае сусвету, што яна ўжо гатовая пайсці замуж і нараджаць дзетак.

13. Купалле. У разгар лета ў Беларусі адзначаюць Купалле – адно з найстарадаўнейшых народных свят, прысвечаных сонцу і росквіту зямлі. Гэтае свята насычана прыгожымі язычніцкімі звычаямі. Сутнасць гэтага свята засталася некранутай да нашых дзён. Увасабленнем былі ачышчальныя вогнішчы, ачалавечаны вобраз жанчыны Купалы і нават яго дочкі. Сёння згодна з праваславным календаром свята адзначаюць у ноч з 6 на 7 ліпеня, каталіцкім – 24 чэрвеня.

З Купаллем звязана шмат дзіўных легенд і паданняў. У народзе верылі, што ў гэту ноч рэкі свецяцца асаблівым нерэальным святлом, а ў іх водах купаюцца душы памерлых у абліччы русалак. Па зямлі ходзяць ведзьмы, чарадзеі і духі, якія імкнуцца нашкодзіць чалавеку, расліны і жывёлы размаўляюць, а сонца на золку "гуляе".

Убачыць гэтыя цуды, зразумець мову звяроў і птушак можна з дапамогай кветкі папараці,  якая зацвітае, згодна з павер'ямі, усяго на імгненне раз у год. Яна давала незвычайную здольнасць бачыць будучыню і знаходзіць усе схаваныя скарбы свету, але раздабыць яе мог толькі вельмі смелы чалавек. Пошук "папараць-кветкі" – адзін з самых таямнічых рытуалаў купальскай ночы.

14. Дажынкі.   Дажынкі – старажытнае народнае свята ў беларусаў, звязанае з апошнімі момантамі жніва. Суправаджалася народнымі абрадамі,танцамі, песнямі, чым былі ўдзячныя «духам нівы» за хлеб і заадно прасілі даць урадлівасць і налета.

Дажаўшы жыта, пасля абраду «завівання барады» (закручвалі пук і пакідалі яго) «для птушак» жнеі прыхарошвалі сноп кветкамі, плялі вянкі з каласоў і з песнямі ішлі ў вёску. Прыйшоўшы, аддавалі сноп гаспадарам, за што мелі смачны пачастунак ці падарункі. Дажынкам было прысвечана шмат дажынкавых песень, якія спявалі напрыканцы жніва, вяртаючыся з поля ў вёску і на застоллі. Яны былі значна весялейшыя за жніўныя песні, бо ў апошніх спявалася пра нялёгкую працу і долю жней і іх дзяцей.У наш час дажынкі адзначаюць як свята ўраджаю.

15. Пакровы.  Пакроў (Пакравы, Пакрова): 1 (14) кастрычніка — царкоўнае тлумачэнне літаральнае: пакроў (пакрывала) Божай Маці; у народнай трактоўцы паняцце атрымала больш шырокі сэнс, ахопліваючы самыя розныя прыкметы прыроды: «Святы Пакроў накрыў зямлю жоўтым лістом, маладым сняжком, ваду лёдам, пчалу мёдам», «...рыбу луской, дрэва карой, птаху пяром, дзеўку чапцом»; «Святэй Пакроў стагі пакрыў: першы стажок дранічкамі, другі стажок саломкаю, трэці стажок белым снегам». Гаварылі, што зіма закрывае лета, а Бог пячатае зямлю пасля Пакрова, і да вясны ніхто не можа знайсці скарбаў. Адзначаліся ад 14 кастрычніка да 27 кастрычніка. На гэтае свята размярковываліся дні паміж дзяўчатамі, а 27 кастрычніка па надвор'ю меркавалі аб характары будучай жонкі, і называлі гэты час Дзівочым летам. Пачынаючы з гэтага свята, моладзь пачынала збірацца на вячоркі, а хатнія справы спраўляліся з песнямі.

16. Дзяды.  Дзяды – свята беларускага народнага календара, звязанае з памінаннем продкаў («дзядоў»). У славянскай міфалогіі «дзядамі» таксама называюць душы продкаў. У Беларусі Дзяды адзначаюцца некалькі разоў на год: масленічныя, радаўніцкія, траецкія (духаўскія), пятроўскія, змітраўскія. Галоўныя – Восеньскія Дзяды (Змітраўскія, Вялікія, Асяніны, Тоўстая вячэра, Хаўтуры), яны адзначаюцца ў лістападзе, але ў розных рэгіёнах у розныя дні (Міхайлаўскія Дзяды, Піліпаўскія Дзяды, Змітраўскія Дзяды і інш.).

У цэнтры абраду – вячэра ў памяць памерлых сваякоў. Рытуал Дзяды у найбольш архаічнай форме захаваўся толькі ў беларусаў. Кожны дзень тыдня меў сваё значэнне. Так субота мела быць днём ушанавання дзядоў, усіх памерлых. У гэты дзень кожны павінен быў успомніць лепшыя рысы прашчураў, аддаць ім належную павагу.

17. Зімовыя святкі.  Зімовыя святкi. Пачыналіся посля постнай куцці (6 студзеня) і завяршаліся да Вадахрышча (19 студзеня). На гэтае свята адбываліся сапраўдныя тэатралізаваныя беларускія народныя карнавалы. Пачыналіся зімовыя святкі з Каляд (7 студзеня), якія былі ў гонар зімоваго сонцазвароту і каляднага месаеду пасля Піліпаўскага посту. На гэты язычніцкі абрад наслаівалася хрысціянскае свята нараджэнне Хрыстова – свята Раства. Неад'емным рытуалам з'яўляецца ўшанаванне продкаў-дзядоў. Гэтаму прысвячалі тры ўрачыста-шанавальныя куцці: перадкалядная посная, багатая – шчодрая і вадзяная. Гэтая дзея цягнулася ад 25 снежня да 6 студзеня.

свернуть

Консультация для педагогов "Основы формирования гражданственности и патриотизма в дошкольном возрасте"

12.04.2022

Формирование личности старшего дошкольника невозможно без воспитания с детских лет уважения к духовным ценностям. 

В.В. Сухомлинский утверждал, что детство –  это каждодневное открытие мира и поэтому надо сделать так, чтобы оно стало, прежде всего, познанием человека и Отечества, их красоты и величия.

Патриотизм – это чувство любви к Родине. Духовный, творческий патриотизм надо прививать с раннего детства. Но подобно любому другому чувству, патриотизм обретается самостоятельно и переживается индивидуально. Он прямо связан с личной духовностью человека, ее глубиной. Поэтому, не будучи патриотом сам, педагог не сможет и в ребенке пробудить чувство любви к Родине. Именно пробудить, а не навязать, так как в основе патриотизма лежит духовное самоопределение.        Патриотическое  вос­питание в учреждении дошколь­ного образования основывается на планомерной и последова­тельной передаче ребёнку исто­рического и социального опыта белорусского народа, воспита­нии уважения к государствен­ным символам страны. интерес воспитанников к изучению объ­ёмного материала в значитель­ной мере зависит от содержания образовательного процесса. При его планировании вместе с традиционными подходами необходимо учитывать педа­гогические идеи предыдущих поколений, в основе которых — культ человека, высокой мо­рали, красоты и доброты. Всё это усиливает эмоционально-­познавательные впечатления ребёнка, дополнительно моти­вирует его к овладению родным языком, соблюдению народных и государственных традиций, приобщению к белорусской культуре. Патриотические ка­чества характерны только чело­веку. чем выше уровень овла­дения ими, тем выше степень познания социума, потребность в его обогащении результатами своих знаний и труда.

   Цель патриотического вос­питания дошкольников — фор­мирование первоначальных представлений о родном крае и уважительного к нему отно­шения, воспитание нравствен­-ности, патриотических чувств, гражданственности и трудолю­бия, сопричастности к совре­менным событиям, приобщение к национальным ценностям и культурным традициям.

   Задачи патриотического вос­питания определены в учебной программе дошкольного образо­вания, а направления могут быть конкретизированы следующим тематическим содержанием.

                       История Беларуси: воз­никновение и развитие

Задача: формировать перво­начальные представления и эле­ментарные понятия об истории белорусского народа.

Содержание:

-              природоведческие сведения: географические особенности родного края, климат, природа, природоохранная деятельность жителей Беларуси;

-              национальный язык и его ценность; языки национального и межнационального общения;

-              национальная архитектура: жилые поселения (хутор, село, местечко, город); архитектура зданий;

-              сведения из истории семьи и страны: быт предков; родо­словная; памятные места посел­ка, города и столицы; события Великой отечественной войны, защитники отечества;

-              сведения из истории проис­хождения: названия поселка, го­рода, достопримечательностей,

названия республики Беларусь и её столицы;

-              содружество с другими государствами: в промышлен­ности, творчестве, искусстве, образовании; в период Великой отечественной войны; ближ­ние и дальние страны, пред­ставления о других нациях, их культуре.

В результате познания своей национальной истории у детей дошкольного возраста успешнее формируются положительные взаимоотношения с родными, близкими и окружающими людьми, потребность использо­вать полученные знания в разных видах деятельности. к основным новообразованиям в этом на­правлении могут быть отнесены: патриотическое сознание (знания и представления о родном крае) и национальное самосознание (осознание своей национальной принадлежности).

                                                          Символы Беларуси

Задачи: воспитывать гор­дость и уважение к государ­ственным символам; формиро­вать представления о значении государственных герба, флага и гимна.

Содержание:

-              символы государства: пред­назначение современных герба, флага и гимна; описание герба и флага; музыка и текст Государ­ственного гимна республики Беларусь;

-              природные символы страны: животные, птицы, деревья, цве­ты, которые характерны для Бе­ларуси (сосна, зубр, аист, цветки льна, клевера, василька).

сущность данного направле­ния состоит в том, что личность формируется как член общества, к которому она принадлежит. Для детей дошкольного возрас­та патриотические чувства свя­заны с дифференциацией основ­ных государственных символов, наличием представлений об их ценности, характером чувств и отношений к государственной символике.

                                       Достопримечательности Беларуси

Задачи: развивать любозна­тельность к месту или объекту, которые являются историче­ским наследием, архитектурной ценностью в своем поселке или городе, столице страны; расши­рять знания о том, как живут, трудятся и отдыхают люди в Беларуси.

Содержание:

-              исторические памятни­ки: храмы, монастыри, замки, дворцы, крепости, усадебно­парковые комплексы;

-              архитектурные сооружения: памятники, музеи, театры, би­блиотеки, стадионы, мосты;

-              природные богатства: бо­танический сад, национальные парки, леса, заповедники, реки, озера;

-              ведущие отрасли производ­ства, промышленности, сельско­го хозяйства: заводы, фабрики;

-              места для отдыха и развле­чений: кинотеатр, парк, зоопарк, дельфинарий;

-              национальная кухня: про­дукты питания, ежедневные и праздничные блюда белорусов, напитки.

Направление ускоряет про­цесс взаимодействия детей с культурно-исторической сре­дой, адаптации к ней и самореа­лизации с учётом индивидуаль­ных возможностей.

                                 Государственные и народ­ные праздники

Задачи: учить осознавать тор­жественность государственных праздников; формировать куль­туру уважительного отношения к национальным традициям и обрядам, сопричастность к со­временным событиям.

Содержание:

-              государственные праздни­ки: День конституции, День единения народов Беларуси и россии, День Победы, День Государственного герба ре­спублики Беларусь и Государ­ственного флага республики Беларусь, День Независимости республики Беларусь (День республики);

-              национальные праздники: рождество, коляды, Маслени­ца, Пасха, радуница, Благове­щение, купалье, Дожинки, День памяти.

В ходе реализации данного направления у детей дошколь­ного возраста формируются личностные качества: эмо­циональная отзывчивость, осознание своей значимости, коммуникативные навыки, толерантность. У них быстрее проявляются положительное отношение к родным, близ­ким и окружающим людям, потребность использовать на­копленные эмоционально­прочувствованные знания в творческой деятельности.

                                                     Люди, прославившие Бе­ларусь

Задачи: воспитывать уваже­ние к просветителям, нацио­нальным героям, Президенту республики Беларусь, деятелям науки и искусства, космонавтам, спортсменам и другим людям, прославившим нашу родину; формировать чувство гордости за их достижения.

Содержание:

-              защитники отечества;

-              исторические личности;

-              достижения граждан страны в труде, спорте, науке, искус­стве.

Содержательный компонент направления охватывает по­знавательную сферу, которая связана с осознанием своего отношения к богатому истори­ческому наследию и современ­ным достижениям народа, что позволяет идентифицировать себя как представителя нации и определиться в своей мен­тальности. к основным чертам менталитета белорусов относят толерантность, доброжела­тельность, гостеприимство, добродушие, щедрость, сооб­разительность, поэтичность души и другие положительные качества.

                                                      Народные промыслы и искусство

Задачи: расширять знания о культуре страны, приобщать де­тей ко всем видам национального искусства; развивать интерес к созданию предметов рукотворно­го мира и обогащению предметно­развивающей среды учреждения дошкольного образования; раз­вивать умение осознавать себя во времени (в прошлом, настоящем и будущем).

Содержание:

-              народные промыслы: тка­чество; гончарство; токарное ремесло; изготовление мебели;

-              народная медицина: исполь­зование продуктов питания в лечебных целях;

-              декоративно-прикладное искусство: ткачество, вышив­ка, художественное украшение рушников, их предназначение; изделия из соломы, льна, под­готовка материала, украшение изделий; керамика и её виды, изделия из глины, процесс лепки; изделия из дерева, лозы, бересты;

-              изобразительное искусство: скульптура, живопись, графика, фотоискусство.

содержательный спектр на­правления очень широкий и включает все составляющие национального искусства. В нём объединены практически все представления человека о своей нации: исторические,

языковые, культурные, эсте­тические. Предполагается ак­тивное познание окружающего мира: природного и предметно­го; своего «Я»; формирование у детей осознания принадлеж­ности к белорусской культуре и искусству.

                                                         Белорусское народное творчество

Задачи: формировать готов­ность ребёнка дошкольного возраста к участию в творче­ской деятельности, народном кукольном театре, исполнении народных танцев, песен, игр; развивать гуманное отношение ко всему живому, потребность в познании природы и бережном отношении к ней.

Содержание:

-              белорусский народный фольклор: колыбельные, по­тешки, поговорки, считалки, песни, загадки, сказки, легенды, басни, игры;

-              белорусские народные му­зыка и танцы; белорусские на­родные инструменты (жалейка, лира и др.); хороводы;

-              народные детские игры в да­лёкие времена и в современной жизни, их примеры; народные праздники и игры;

-              народный кукольный театр: оформление Батлейки (аппли­кация соломкой; вытинанка; ху­дожественная роспись; резьба; вышивка); кукольные образы, вождение кукол; спектакль (по­каз, участие);

-              белорусский народный эти­кет: приветствие, обращение к человеку; культура речи, её чистота и красота; поведение за столом; уважение к старшим;

-              народные национальные ко­стюмы: материал, элементы, худо­жественное оформление, способ ношения частей костюма.

содержание направления от­ражает характерные для нации действия и поступки, нормы поведения, методы и приёмы творческой деятельности, ис­полнения народных танцев, песен, игр, формы выражения чувств.

Содержание патриотическо­го воспитания дошкольников реализуется в ходе трёхэтап­ного познавательного про­цесса: узнавание, понимание, осознание. На протяжении одного учебного года каждое из семи направлений постепенно проходит через все образова­тельные области. от младшей до старшей группы содержание каждого направления обога­щается, т.к. решаются задачи не только патриотического, но и умственного, трудового, эстетического и физического воспитания, а также применя­ются различные его средства и методы.

На первом этапе (узнавание) используются ознакомительно­познавательные задания, когда доминирует содержание с эле­ментом анализа. Цель — фор­мирование ориентировочной основы, понимания явления (события, действия), умения выполнять действия. Дидак­тическая цепочка включает: образец (75%) — имитация по образцу (25%).

На втором этапе (понимание) используются установочно­аналитические задания, когда имитация сочетается с анали­зом, пониманием. Цель — фор­мирование навыков деятель­ности по образцу, освоение, осознанность, произвольность, критичность. Действует ди­дактическая цепочка: образец (50%) — имитация с элемента­ми анализа (50%).

третий этап (осознание) вклю­чает системно-реализующие (контрольные) задания. Цель — формирование у ребёнка осмыс­ленных форм суждения и рас­суждения, анализа объектов, самостоятельности в установке системы ориентиров, которая позволяет правильно выпол­нять любые задания в области патриотического воспитания. Дидактическая цепочка вклю­чает: образец (в форме темы за­дания) — осмысленное действие (100%).

Результативность патриоти­ческого воспитания дошколь­ников оценивается следующим комплексом обобщённых харак­теристик:

-              возрастные показатели раз­вития качеств личности, обу­словленные целями, задачами и содержанием дошкольного образования (гражданствен­ность, национальное самосо­знание, самостоятельность, трудолюбие, сопереживание, человечность, уважение, взаи­мопонимание, сотрудничество, эмоциональная привязанность, отзывчивость, доброта, рассу­дительность, справедливость, самообладание, любознатель­ность);

-              сбалансированность разных форм активности детей до­школьного возраста в специаль­но организованной и нерегламентированной деятельности, отражённых в образовательных областях «Физическая куль­тура», «ребёнок и общество», «Элементарные математиче­ские представления», «ребёнок и природа», «развитие речи и культура речевого общения», «искусство».

Результативность опреде­ляется с учётом содержания работы педагога и достижений его воспитанников.

 

ФОРМЫ И МЕТОДЫ РАБОТЫ С ДОШКОЛЬНИКАМИ ПО ПАТРИОТИЧЕСКОМУ ВОСПИТАНИЮ

  В современных условиях, когда происходят глубочайшие изменения в жизни общества, одним из центральных направлений работы с подрастающим поколением становится патриотическое воспитание. Сейчас  возникает необходимость вернуться к лучшим традициям нашего города, к его вековым корням, к таким понятиям, как род, родство, Родина.

  Тема патриотического воспитания очень актуальна, поэтому имеет место во многих документах по дошкольному образованию.

  В образовательном стандарте дошкольного образования в разделе «Общие положения» пункте  4  одна  из  задач  гласит: формировать гражданственность и  национальное самопознание, патриотические чувства, моральную, эстетическую и экологическую культуру. В разделе «Требования к структуре учебной программы дошкольного образования»: «Содержание Программы определяется несколькими образовательными областями, одна из них – «Ребёнок и общество»: формирование представлений о Республике Беларусь; людях, прославивших Родину; о социокультурных ценностях народа, о традициях и праздниках.

  Патриотическое воспитание – целенаправленный процесс воздействия на личность с целью формирования патриотизма, как качества, проявляющегося в любви к своему Отечеству, служению ему.

 В детские годы формируются основные качества человека, поэтому важно напитать восприимчивую душу ребенка возвышенными человеческими ценностями, зародить интерес к истории Беларуси. Воспитание чувства патриотизма у дошкольников – кропотливая работа, которая должна вестись систематически, планомерно, во всех возрастных группах, разных видах деятельности и по разным направлениям.

 Большое значение в патриотическом воспитании имеет разнообразная деятельность дошкольников. Быть патриотом – не только знать и любить свою Родину, но и активно работать на ее благо. Для этого используем разные формы: целевые прогулки, экскурсии, беседы, чтение художественной литературы, праздники, развлечения и др.

  Образовательную деятельность с воспитанниками проводим с использованием наглядного материала. Использование игровых приемов повышает познавательную активность детей, создает эмоциональную атмосферу. Тематическое планирование является необходимым условием для целенаправленной работы, позволяет устанавливать логические связи между различного рода сведениями: «Мой город», «Твои защитники», «Моя семья» и др. Важно, чтобы  дети воспринимали материал, активно думали. Этому способствуют такие методические приемы, как сравнение, вопросы, индивидуальные задания, обращения к опыту детей, дидактические игры.

  Эффективным средством  является использование художественных материалов.

  Народные игры играют важную роль в патриотическом воспитании. В них отражается образ жизни людей, их труд, быт, национальные устои. Народные игры, имея нравственную основу, учат дошкольников обретать гармонию с окружающим миром.

   В младшем и среднем дошкольном возрасте особое внимание уделяем развитию представлений о близком социальном окружении.

Основными методами патриотического воспитания в младшей группе выступают:

  1. организация жизненных и игровых ситуаций, дающих возможность осваивать опыт доброжелательного отношения к близким, взрослым;
  2. инсценировок с игрушками, демонстрирующими образцы взаимоотношений в детском саду и в семье;
  3. наблюдение за отношением взрослых в детском саду;
  4. хороводные игры, игры-имитации;
  5. чтение стихов, потешек, сказок на тему доброты, любви к родителям;
  6. рассматривание иллюстраций, сюжетных картинок с изображением семьи, предлагает назвать членов семьи, их действия, выделить общее радостное настроение;
  7. рассматривание семейных фотографий и др.

    В средней группе  вовлекаем детей в разговор о семье, семейных событиях.

Семейные фотографии, обращаем внимание на черты их сходства с родителями, в семье все заботятся друг о друге. Увлекают детей игры на семейные темы, где разыгрываются различные сюжеты из жизни. Знакомим воспитанников со стихами, песенками, в которых отражаются события из жизни семьи, труд родителей. Организуем ситуации «добрых дел»: в подарок родителям сделать коллективную аппликацию, подарить рисунки.

 В старшем дошкольном возрасте у детей закладываются основы гражданственности, развивается интерес к Родине на эмоционально-чувственном уровне. В старшей группе используем такие методические приёмы патриотического воспитания:

  1. этические беседы о городе, родной стране, мире;
  2. экскурсии, наблюдения за деятельностью людей и общественными событиями;
  3. рассматривание иллюстраций об особенностях природы , разных стран;
  4. знакомство с элементами национальной культуры;
  5. обсуждение и составление рассказов о профессиях родителей и горожан.

 При знакомстве дошкольников с историей родного города,  приходится много рассказывать, поэтому при составлении рассказа обращаем внимание на такие моменты:

  • по ходу рассказа необходимо использовать наглядный материал (фотографии, репродукции картин, схемы), рисунки мелом на доске;
  • составляя рассказ, нужно включить вопросы к детям, необходимые для активной познавательной деятельности, учить рассуждать. В этом случае рассказ воспитателя превращается из монолога в своеобразную беседу с детьми;
  • рассказывая о каких-то исторических событиях, не следует часто употреблять даты, т.к. в дошкольном возрасте детям недоступна хронология. Но, чтобы дети поняли, что события происходили давно, следует употреблять такие выражения «это было очень-очень давно», «это было тогда, когда ваши папы и мамы были маленькими» и т.д.;
  • язык рассказа должен быть простым. Если в рассказе встречаются незнакомые слова, например: «князь», «полководец» следует объяснить их значение.

 В процессе знакомства детей с достопримечательностями родного города, рассказываем о различных архитектурных сооружениях, храмах. В этом случае, достаточно выделить что-то главное, что отличает то или иное здание от других. Сейчас к нам постепенно возвращается национальная память, и мы по-новому начинаем относиться к старинным праздникам, традициям, фольклору, художественным промыслам, декоративно-прикладному искусству.

  Широко используем все виды фольклора (сказки, песенки, пословицы, поговорки и т.д.). В  устном народном творчестве как нигде сохранились особенные черты русского характера, присущие ему нравственные ценности, представления о добре, красоте, правде, храбрости, трудолюбии.

 Большое место в приобщении детей к народной культуре занимают народные праздники и традиции, в которых отражаются накопленные веками тончайшие наблюдения за характерными особенностями времен года, погодными изменениями, поведением птиц, насекомых, растений, связанных с трудом и различными сторонами общественной жизни человека.

 Очень важно ознакомить детей с народной декоративной росписью способной увлечь ребят национальным изобразительным искусством.

 Метод проектов один из перспективных методов, способствующих решению проблемы патриотического воспитания, развивающий познавательный интерес, формирующий навыки сотрудничества. Основная его цель – развитие свободной творческой личности ребенка, возможность почувствовать себя исследователем, объединить детей, родителей. В  группах целесообразно разработать  такие педагогические проекты как: «Мой город», «День матери» и «День победы». Метод проектов эффективен во всех возрастных группах.

 Использование информационно-коммуникационных технологий – актуальное и эффективное средство для патриотического воспитания дошкольников. Информационно-коммуникационные технологии используем при рассматривании наглядного материала, просмотре мультимедийных презентаций, мультфильмов, прослушивании песен и стихов и др.

 Используя предлагаемые формы и методы патриотического воспитания, необходимо показать детям красоту своего родного города, познакомим с талантом русского народа, научим детей любить свой город и свою страну, и гордиться тем, что они живут в такой прекрасной стране, как Беларусь.

 

Литература

Рекомендуемые учебные издания

1. Серия учебных наглядных пособий «Страницы родной земли»:

1. Гракова, К.Г. Твоя столица: заводы и фабрики Минска: учеб. наглядное пособие для педагогов учреждений дошк. образования / К.Г. Гракова. – Минск: Нар. асвета, 2011. – 15 с.: 26 с. ил.

2. Евдокимова, Н.Н. Твоя столица: театры Минска: учеб. нагляд. пособие для педагогов учреждений дошк. образования / Н.Н. Евдокимова. – Минск: Нар. асвета, 2011. – 15 с.: 27 с. ил.

3. Горелова, Л.А. Твоя столица: стадионы и спортплощадки Минска: учеб. нагляд. пособие для педагогов учреждений дошк. образования / Л.А. Горелова. – Минск: Нар. асвета, 2011. – 22 с.: 26 с. ил.

4. Петрикевич, А.А. Твоя столица: парки и скверы Минска: учеб. нагляд. пособие для педагогов учреждений дошк. образования / А.А. Петрикевич. – Минск: Нар. асвета, 2011. – 14 с.: 27 с. ил.

5. Давидович, Е.Б. Твоя столица: архитектура Минска: учеб. нагляд. пособие для педагогов учреждений дошк. образования / Е.Б. Давидович. – Минск: Нар. асвета, 2011. – 14 с.: 25 с. ил.

6. Дубинина, Д.Н. Мир вокруг меня: учебно-метод. пособие для педагогов учреждений дошкольного образования, родителей / Д.Н. Дубинина. – Минск: НИО, 2012.

7. Дубініна, Дз.М. Свет вакол мяне: вучэбны дапаможнік для выхаванцаў старшай ступені (ад 5 да 6 гадоў) устаноў дашкольнай адукацыі / Дз.М. Дубініна. – Мінск: НІА, Аверсэв, 2012.

8. Дубініна, Дз.М. Свет вакол мяне: рабочы сшытак для выхаванцаў старшай ступені (ад 5 да 6 гадоў) устаноў дашкольнай адукацыі / Дз.М. Дубініна. – Мінск: НІА, Аверсэв, 2012.

9. Дубініна, Дз.М. Родныя вобразы ў паэтычным слове: дапаможнік для педагогаў устаноў дашкольнай адукацыі: у 2 ч. – Мазыр: ТАА ВД “Белы Вецер”, 2008.

10. Воронецкая Л. Н., заведующий кафедрой психологии и предметных методик факультета повышения квалификации, кандидат педагогических наук, доцент

Нормативные правовые акты и иные документы

1. Кодекс Республики Беларусь об образовании от 13 января 2011 г. № 243-З (статьи 3, 20, 22, 77, 138).

2. Закон Республики Беларусь от 5 июля 2004 г. № 301-3 «О государственных символах Республики Беларусь», с изменениями и дополнениями 2006 г.

3. План мероприятий по формированию в обществе культа государственных символов Республики Беларусь 13.05.2013 № 10/91, утвержденный Главой Администрации Президента Республики Беларусь 13 мая 2013 г.

4. Постановление Министерства образования Республики Беларусь от 29 декабря 2012 г. № 146 «Об утверждении образовательных стандартов дошкольного образования» / Минск. Республиканское унитарное предприятие «Издательство «Пачатковая школа»», 2012 – 29 с

5. Постановление Министерства образования Республики Беларусь от 14 декабря 2006 г. № 125 «Концепция непрерывного воспитания детей и учащейся молодежи в Республике Беларусь».

6. Постановление Министерства образования Республики Беларусь от 27 ноября 2012 г. № 133 «Об утверждении учебной программы дошкольного образования» / Минск. Научно-методическое учреждение «Национальный институт образования» Министерства образования Республики Беларусь, 2012 – 415 с.

7. Инструктивно-методическое письмо Министерства образования Республики Беларусь к 2013/2014 учебному году от 22 июля 2013 г. «Учреждения дошкольного образования»

8. Вучэбная праграма дашкольнай адукацыі: вучэбнае выданне. – Мн: НІА, 2012. – 407 с.

свернуть